В ГУР розповіли про нові ракети РФ і заводи шахедів, — відео

Вадим Скібіцький та Галина Остаповець. Фото: Ігор Кузнєцов, Новини.LIVE

Скільки ракет має Росія станом на сьогодні і чому ЗСУ досі не вдарили по виробництву шахедів у РФ — в інтерв'ю Новини.LIVE сказав Вадим Скібіцький, заступник голови ГУР.

Росіяни рухаються вперед, окуповуючи територію України передусім на Донбасі. Що там відбувається і якими можуть бути прогнози до кінця року?

— Плани РФ щодо України – незмінні. Що стосується, наприклад, Донецької та Луганської областей, то це їх повна окупація. Що там відбувається? Спочатку йде зачистка, заходить Росгвардія, підрозділи ФСБ, які повністю перевіряють місцеве населення, шукаючи тих, хто служив в ЗСУ, їхніх родичів і загалом наших патріотів та тих, хто не лояльний до РФ. Продовжується суцільна перевірка населення, яке залишається на окупованій території.

Після цього починаються планові заходи щодо асиміляції окупованих територій до складу РФ. Починаючи із законодавчої бази… Адже все, що там відбувається – підпадає під дію закону РФ. І пішли далі – це культурна спадщина, мова, школа. На окуповану територію завезено мільйони підручників, аби наші діти вивчали історію російської імперії. 

Інше питання, пов’язане із примусом і вимушеним визнанням російської окупаційної влади. Бо якщо ти там не маєш паспорта, то по суті, не маєш жодних прав. Це і пенсія, медичне забезпечення, працевлаштування, школа, дитячий садок. Це суцільний геноцид нашого населення на окупованих територіях по усім напрямках.

Заступник голови ГУР Вадим Скібіцький. Фото: Ігор Кузнєцов, Новини.LIVE

Я вже не говорю про порушення всіх існуючих конвенцій. 

Решту території, яка не перебуває під окупацією, РФ кошмарить ракетами та дронами. Який ракетний потенціал у росіян наразі?

— По-перше, це питання ми постійно відслідковуємо, є виробництво. Публікації, які з’явилися у медіа щодо кількості ракет – коректні (запас станом на 20 листопада складає 220 крилатих ракет, 390 калібрів, 350 — Іскандер-М, Іскандер-К — 210, 70 Кинджалів. - ред). 

Коли побачимо успішні удари ЗСУ по заводах із виробництва шахедів?

— Не дуже просто дотягтися до них. Та ж сама Елабуга (місто у Татарстані. - ред.) чи Ржевський завод (територія Тверської областію - ред.) – вони знаходяться на дуже великій відстані і встигають прийняти заходи безпеки. Адже поки долетить наш БПЛА, проходить не одна і навіть не чотири години. Це перше.

Друге – необхідна більш потужна зброя. Адже це дуже великі виробничі площі і знищити одним ударом все це виробництво – складно.

Але є інші заходи, які називаються некінетичними. Це санкції, кіберудари, а також інформаційні, які пов’язані з тим, щоб по крайній мірі у перспективі зменшити або припинити це виробництво. Але це складно.

Військові ЗСУ збивають російські ударні дрони. Фото: Генштаб

Інформаційна істерія останнього тижня, зокрема із запуском міжконтинентальної балістичної ракети "Кедр" чи то "Рубеж"… До речі, а яка точна кількість даних ракет у РФ? Буданов каже про дві, але ГУР говорив загалом що до 10.

— Ми ґрунтуємось на дослідних зразках. А вони можуть бути виготовлені одночасно, а можуть бути виготовлені і послідовно. Наша інформація підтверджує те, що це дослідні зразки і це ті науково-дослідні роботи, які навмисне відкриті РФ для удосконалення свого ракетного потенціалу, включаючи міжконтинентального. І створення на їх базі ракети середньої дальності. Це загроза для Європи.  

Росія посилює інформаційно-психологічний терор проти українців, лякаючи ракетним ударом то по урядовому кварталу, то по іншим військовим цілях. 

— Таке буде. Росія дуже чітко використовує інформаційні приводи, щоби дестабілізувати ситуацію. Ми ж бачимо, як у великому місті відразу паралізується робота. Починаючи від громадського транспорту, навчальні заклади і загалом все, що стосується нормального життя – воно припиняється.

Що робити людям, як реагувати?

— Не панікувати. Тверезо оцінювати ситуацію. Розуміти, де МіГ-31, а де БПЛА, який тільки-но взлетів із кримського півострова, а де ракета, яка долітає до вашого міста протягом 5 хв. Чітке розуміння і використання тих методів збереження життя, які, на жаль, ми вже вміємо застосовувати.