Як росіяни насправді ставляться до війни в Україні, — інтерв'ю

Чи закінчиться війна після смерті Володимира Путіна і чому росіяни йдуть вбивати українців — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів голова штабу Російського Добровольчого Корпусу (РДК) Олександр Фортуна.

На яких саме напрямках РДК бере участь зараз?

— Більша частина підрозділу перебуває на сході, і відносно найближчим часом усі побачать, почують, про що йдеться. Частина хлопців на півдні, якісь групи виконують на одному напрямку завдання, якісь на іншому — ми розсіяні по всій лінії фронту.

Але не на Курщині?

— У Курській області ми не присутні й ніколи не були присутні. Думаю, там достатньо фахівців, які відмінно виконують свою роботу, і наша присутність там на сьогодні не є необхідністю. Ми займаємося іншими питаннями.

У нас же є певна специфіка, пов'язана і з диверсійними діями, і зі специфічними операціями.

Якщо ми говоримо про Курщину, там йдеться про стандартну армійську, піхотну і мотострілецьку практику. Там достатньо і особового складу, і техніки. І приїхати туди накручено з погляду якогось медійного компонента — це дещо награна історія. Адже у військовому ком'юніті всі все розуміють.

Операція по Курську була узгоджена і запланована тоді, коли ми були сильно зайняті підготовкою якраз до боїв по агрегатному заводу у Вовчанську.

Як ви проходите бойову злагодженість з українськими підрозділами? Адже ваші бійці — все-таки, може навіть більшість, наші вчорашні вороги.

— Це міф і стереотип, і чим ближче до лінії фронту, тим менше подібних стереотипів.

Хто ми такі — на фронті знають, і коли проходять чутки, що на сектор прибуває РДК, нас завжди добре зустрічають. Можливо, пару років тому і були якісь невеликі непорозуміння, але ми з хлопцями вже довели, хто ми такі. Бойові сили втягуються на вже заздалегідь підготовлені рішення і для зберігання техніки, і для житла, і для пального. Є розуміння, з ким ми працюємо, хто наші суміжники по всій лінії фронту.

А є, наприклад, якісь речі, які не роблять бійці РДК? Наприклад, чи доповідають обстановку на позиціях з російським акцентом?

— Ці історії були давно, зараз такого немає. Я вам скажу дуже непопулярну річ. Переважна більшість бійців на фронті часто розмовляють російською, зокрема і по раціях.

З яких саме росіян складається РДК в Україні?

— Більша частина — хлопці, які жили в Україні до початку повномасштабної. Наприклад, я, Денис Рекс. Є певна кількість колишніх військовополонених, які виявили бажання, є ті, хто приїхав воювати до нас із Росії. Вони пройшли певну перевірку, яка складається з кількох рівнів. Цим займається окремий внутрішній підрозділ.

Перевіряється первісна мотивація, потім призначається відеоспівбесіда з несподіваними людьми. І це робиться спеціально. Якщо людина підозріла — у нас є можливість перевірити її біографію на території РФ.

Якщо кандидат нас влаштовує повністю — ми даємо йому інструкцію, як він може до нас приїхати і який вигляд це матиме. І коли набирається група людей — ми завозимо їх в Україну абсолютно офіційним способом.

Уже після заїзду вони проходять певну технічну перевірку. Зокрема, й на поліграфі. Якщо все добре — тоді людина починає проходити КМБ, складає іспит і розподіляється до бойової групи.

Чи можуть потрапити до вас російські агенти або інша спецура?

— Моменти є, і ми завжди до цього готові. Були спроби проникнення до нас із боку спецслужб або агентів впливу. І чим більше ми будемо рости — тим більше буде таких спроб. Але не успішних, адже всі ці люди відсіюються ще на етапі перевірки. І навіть якщо він пройде її, то відсіється вже пізніше, на етапі поліграфа. У нас багатошарова перевірка, і рано чи пізно така людина попадеться.

Ми нашим і кандидатам, і рекрутам, і бійцям завжди говоримо, що, якщо ви один раз пройшли перевірку, це не означає, що вас ніколи не перевірятимуть. Періодично ми влаштовуємо рандомну перевірку або особисто, або ж телефонів, або ж на поліграфі.
Перевірки у нас постійні, і про це ми всіх попереджаємо.

Як за потенційними кандидатами стежать російські спецслужби ще на території Росії?

— Історія тут дуже проста. Силовики не мають можливості читати Telegram, але у них є можливість відстежувати, з якої країни надійшов дзвінок через IP. Тому потрібно дотримуватися інформаційної гігієни безпеки. Поставте VPN, зробіть так, щоб ваше повідомлення було не з Росії, а з будь-якої рандомної країни.

Співбесіди з уже кандидатами ми не проводимо по ТГ. Але все-таки бували випадки й арештів. У 9 випадках із 10  це люди, які не дотримуються елементарних правил інфогігієни. Або ж одна із 10 людей — це людина, яку досить давно вели. Можливо, вона давно була на олівці у спецслужб.

Скільки у вас військовополонених?

— Ми нікого не переконуємо переходити на бік України, у нас немає мети всіх їх перевиховати і забрати до нас. Ми намагаємося утримувати певний баланс. Колишніх військовополонених у нас значно менше, ніж добровольців. Особисто я вважаю, що колишніх військовополонених у підрозділі не повинно бути понад 25%. Це стеля, інакше можуть початися певні проблеми. Ми готові спілкуватися з людьми, які самі виявляють бажання вступити до наших лав.

З такими в нас триває багатошарове спілкування, різні перевірки. Нам насамперед важлива мотивація, рівень підготовки людини. Але до колишніх військовополонених у нас особливе ставлення й особливий контроль. Вони у нас на одному рівні з добровольцями, але з метою безпеки ми за ними наглядаємо. І про це ми їх теж попереджуємо.

Чому росіяни йдуть на війну проти України? І до речі, їх не лякають величезні втрати російської армії в Україні?

— Людський ресурс практично нескінченний, і так уже влаштована людська психіка. Усі думають, що це станеться з ким завгодно, але тільки не зі мною. Якщо людина думатиме про те, що сьогодні-завтра вона помре, вона просто не зможе виконувати свою роботу.

До того ж у російській пропаганді немає нічого про втрати РФ. Вони вважають, що це контрпропаганда. Але намалюймо портрет середньостатистичного громадянина Російської Федерації, який вирішив піти на СВО на четвертому році війни. Це людина з периферії, і йде вона на СВО виключно з метою заробітку. Таких 95%.

Це приблизно 2 тис. дол., плюс-мінус. Усе залежить від того, хто ти — офіцер чи солдат.

Якщо людина призивається з Москви — їй дають ще якісь виплати. Ув'язнені не отримують нічого взагалі, і вони це розуміють. Для них це можливість вирватися на свободу.

Я чув дуже смішні історії. Наприклад, на зарплату людини з Владивостока гуляло все село. Тому в регіонах із величезним задоволенням відправляють людей і благословляють їх. Мовляв, будь ласка, їдьте, воюйте, тому що так, як ми живемо під час війни, ми не жили ніколи. Ось і весь секрет.

Тобто заради тусовок?

— Ми запитуємо у наших рекрутів, яку саме суму вони тримали в руках у своєму житті? Це 2-3 тис. дол. Тому отримати для них 5 тис. дол. — це величезні гроші, яких людина ніколи в житті не бачила. Тобто це зарплата плюс виплати за поранення.

Втрати в Росії вже помітні?

— Ні, це менше одного відсотка населення РФ, і це взагалі нічого не значить для Росії. Це країна, що старіє, і нація, де смертність перевищує народжуваність. Тобто звичайна смертність набагато вища, ніж втрати на війні.

Звичайно, багатьох людей бентежать гігантські кладовища, які зростають, і приховати це неможливо. Але будь-який середньостатистичний росіянин може потерпіти ще якийсь час.

Яка цифра для них буде неприйнятною?

— За поточної динаміки Росія здатна воювати ще роками. Років 10 точно. Ніхто не думає про ціну. Подивімося на першу чеченську кампанію, яка стала шоком для солдатських комітетів матерів. Тоді були мітинги, збори, люди ходили під уряд, збирали різні організації.

Але коли почалася друга чеченська, суспільна свідомість розвернулася рівно на 180 градусів. Зараз ми там усіх уб'ємо, усіх рознесемо за наших хлопчиків, за наших загиблих хлопців.

Тепер погляньмо на початок війни в Україні. Величезна кількість людей не розуміла, навіщо це, що це, і давайте зупинимося, давайте не будемо цього робити. А зараз як? Більшість росіян вважають, що це необхідно.

Для чого?

— Щоб зберегти велич Росії, вони ж воюють за Радянський Союз. Нічого не змінилося: весь жахливий страшний Захід підтримує Україну, і якщо в цій війні Росія програє, то до будь-якого росіянина додому прийде американець, забере його дружину, його килим і забере його.

Ну, такі висновки не від великого розуму?

— Суспільна свідомість людини, в якої нічого немає, працює по-іншому. Їй потрібно щось велике, красиве і гарне в житті. У неї низька зарплата, вона ніколи не їздила за кордон, живе в бетонній коробці, але вона громадянин великої наддержави. Це компенсується.

Це звичайна історія Радянського Союзу і мислення радянської людини, яке останні понад 20 років всіляко заохочується з боку уряду. І ми просто бачимо результати негативного відбору, ось і все.

Ті, хто міг би повести за собою людей і пояснити, що це неправильно, це обман і так не працює — їх немає. Їх убили, посадили, виставили з країни.

Якби Путін помер — війна б закінчилася?

— Насправді я великий противник персоніфікації Путіна як людини, яка розв'язала війну. Відповідальність за цю війну несе будь-який громадянин Російської Федерації. Просто по-різному. Хтось брав участь, хтось ухвалював якісь певні рішення, хтось просто промовчав і нічого не зробив.

Тому, якби Путін кудись зник, кардинально не зміниться нічого. Система продовжить працювати. Звичайно, це буде величезне потрясіння. Але Росія нікуди не дінеться, як і її армія.